І я не тільки веду його, а і сама приймаю участь. :)
Кілька днів тому, переглядаючи шафу моїх дівчат знайшла ось цю таку кофточку.
Дивлюся на неї, тихо балдію і майже проливаю невтішні сльози--навіть на Емму вона вже маленька. :(
Сподіваюся, що з цією кофточкою для мене назавжди закінчується період даремно витрачених грошей, якісних речей, перетворених у залежі та інших розчарувань .
І такою відбуває в добрі руки моєї сестри. (Добре, що хоч є кому віддати).
Саме над цим працюємо ми з дівчатами у нашому флешмобі.
Кожна річ не тільки є простим шматком тканини із жменькою ґудзиків, за нею є своя історія. Ця кофточка--це частина моєї особистої історії--мрії, розчарування і свідомих змін.
Хочу допомогти іншим мамам змінитися.
Немає коментарів:
Дописати коментар