Якщо з речами справа простіша, бо тут усе-таки вмикається почуття прагматизму (треба--не треба), то до книжок, як виявилося, не вдається підійти наскоком і відсортувати їх по таймеру.
Кожна книжка--це не просто склеєний палітуркою стос паперу і не тільки суто інформація. Це частинка світогляду, яку просто так не спакуєш у коробку і не залишиш під сміттєконтейнером із запискою “забирайте, людоньки, кому треба!”
Тому довелося сісти і подумати, що залишати, а що віддавати.
І ось так міркування привели мене до думки, що за останні 20 років місце паперової книжки у нашому житті непомітно змінилося.
Тут найбільше “нашкодив” інтернет. “Нашкодив” умовно, звичайно, бо завдяки йому ми зараз маємо у швидкому доступі цілу купу чудових текстів а також повідомлення про новинки, ревю, рекомендації друзів і знайомих. Та й поділитися враженнями про книжку, знайти однодумців стало в сотні разів простіше. Віва Фейсбук!
Але, з іншого боку, сама паперова книжка постраждала, бо відійшла на другий план і не завжди витримує конкуренцію з електронними версіями.
Десь 2 місяці тому я із задоволенням прочитала “Анну Карєніну” Льва Толстого. Просто завантажила її и прочитала на своєму покет-буці. Чесно сказати? Не помітила грандіозної різниці між читанням на папері і читанням з ґаджета. Навпаки було зручніше--одразу знайшла текст, налаштувала розмір шрифту і потроху прочитала. Та й покет-бук таки справді кишеньковий--закинула в сумку і побігла. Реально зручно.
Якби мені довелося шукати паперову книжку, то довелося б побігати, невідомо ще, який там шрифт (часто у дешевих виданнях просто макові буквиці--як зумисне зменшені для накрутки діоптрій), невідомо, кільки треба заплатити або в кого просити, щоб дав почитати. Якщо це бібліотечна книжка--то привези-відвези.
У багатьох людей, щоправда, ще залишилася ностальгія за паперовою книжкою як предметом--взяти в руки, гортати сторінки, щось помічати олівчиком, вдихати запах типографської фарби...І це таки прекрасно, не посперечаєшся.
Але, як на мене у наш час паперове читання перетворилося на справжню розкіш:
- По-перше, чуттєве задоволення дають справді якісні видання, тобто дорогі. Кишенькові формати, надруковані на (нецензурне слово) папері, усе-таки не зовсім гурманська версія. Ви так не думаєте?
- По-друге, щоб за всіма параметрами отримати задоволення від паперового читання, треба мати час і розслаблений стан. Бо задоволення, це коли повіііііільно, вдуууумливо, з пааааузами… А з такими медитативними моментами у наш час стає усе більш сутужно. У мене так точно. Хіба у вас не так?
Ну, і відповідно, купувати дорогі якісні видання, регулярно їх читати і перечитувати--без поспіху і для задоволення, ще й тримати в чистоті і порядку на видному місці у статусі домашньої бібліотеки--це, друзі мої, таки справжня розкіш у наш час. І я щиро заздрю тим з вас, хто може її собі дозволити.
Я ж вирішила “прочистити” мої книжкові запаси з суто практичною метою--щоб не злежувалися у коробках в гаражі, а виконували свою законну місію--доносити до людей вміщений між палітуркою і палітуркою шмат інформації, або частинку світогляду, або цілий неповторний художній світ.
Тобто з частиною моїх книжкових скарбів я твердо вирішила попрощатися на користь нових анонімних читачів.Першу партію книжок іспанською я вже пожертвувала у нашу міську бібліотеку, з українськими ще думаю, куди краще їх віддати.
Мені не однаково, кому віддати мої книжки, але ще важливіше--це вирішити, що саме залишати.
І для цього я вибрала для себе кілька базових критеріїв. Але про них наступного разу, бо щось і так задовгим вийшов цей пост.
А що ви думаєте про плюси і мінуси паперових книжок у порівнянні з електронними?
Напишіть у коментарях, мені справді буде цікавою ваша думка.
Немає коментарів:
Дописати коментар