Ці 2 помилочки, про які мені хочеться розповісти сьогодні, у понятті багатьох людей взагалі не сприймаються як помилкові, а якраз навпаки вважаються дуже позитивною і правильною поведінкою. Скільки себе памятаю, нас так учили в школі, повчали вдома і взагалі усякими можливими способами вбивали нам в голови, що тільки і тільки так треба чинити.
Причому, я би не сказала, що насправді люди з охотою саме так і чинять. Якраз тут і починаються труднощі, бо ці принципи абсолютно нежиттєві. Вони не допомагають, а навпаки заважають нам діяти. Ми нічого не розуміємо, і вважаємо себе винними за те, що в нас погано виходить їх дотримуватися. І, як не дивно, навіть не наважуємося подумати, що це не ми такі недотепи, а правила трохи не того.
- Уявіть собі, що ви дуже зайнята людина, або не те, щоб дуже зайнята, але останнім часом у вас якось руки не доходили до прибирання і тд.
Але життя продовжується, і вам треба якось робити ваші поточні справи: міняти батарейки у годинниках, діставати зимові речі, складати кудись ваші фотоальбоми і т.ін. І знаходити всі ці речі швидко і безпроблемно.
А тут іще й вікна заляпані, під ліжком клубки з пилюки і на люстрі величезна павутина.
Ви намагаєтеся усього цього не помічати, але у якийсь момент це стає неможливим і ваш терпець уривається. Ви встаєте в суботу зранку, сповнені праведного гніву і рішучості лягти увечері спати в ідеально чистій квартирі. Тобто беретеся за прибирання з наполегливістю бульдозера.
Припустімо, вам вдасться виконати цю нелегку місію, але після такого інтенсивного прибирання ви потребуватимете 2 дні абсолютного відпочинку і наступного разу навряд чи погодитеся добровільно повторити цю процедуру. Як правило, люди зважуються на повтор таких подвигів тільки тоді, коли безлад знову допікає їх до самих печінок, але ніяк не раніше.
Тут усе просто: у вашій памяті слово “прибирання” закарбовується як дуже важкий, натужний і виснажливий процес. Ви розумієте, що на це знадобиться купа енерґїї, а оскільки позитивних емоцій хатня робота у вас не викликає, то єдино можливим мотивом для того, щоб взяти ганчірку в руки залишається тільки критичне скупчення негативних емоцій--досада, злість, обурення, огида і тд.
Виходить замкнене коло: відкладаю прибирання, бо мені важко, а важко мені, бо навідкладала завелику купу.
Що за дурна схема?--так і хочеться спитатися. Ну, як же ж? А дуже просто: нас все життя саме так і учили: взявся за справу--одразу дороби її до кінця. Став прибирати--одразу прибири все.
Хоча ми якось забуваємо про те, що сама ця справа не має кінця. Прибирати доводиться усе життя, постійно, зробити це раз і назавжди просто неможливо. Тобто прибирати зразу і усе --це очевидна помилка.
Підсумуємо:
перша помилка, яка відбиває охоту до прибирання, це спроба зробити все і зразу--тобто капітально, щоб іще здалеку стало видно, що ви прибрали в хаті.
До речі, деякі люди навіть отримують задоволення від цієї зміни: їм конче треба бачити результат своїх зусиль, вони зумисне якийсь час не прибирають, щоб потім було чітко видно слід від швабри на підлозі. А як же ж помітно, коли зішкрібаєш товстий шар пилюки.. то взагалі відпад!
І до речі, ця звичка знижує поріг чутливості до бруду і безладу. Щоб сприймати, наприклад, підлогу брудною, нам замало стає побачити на ній якісь крихти і кілька плям. Бо справді брудною для нас стає тільки завалена сміттям і затоптана підлога--не дуже приємна, погодьтеся, річ.
2. І друга помилка--це намагання зробити прибирання просто ідеально добре. Припустімо, ви взялися за впорядкування шафки у ванній. Вам замало просто протерти пилюку і повикидати зайві баночки. Ви вивалюєте весь вміст шафи, перебираєте і перетираєте всі флакони, губки та пилочки, сортуєте їх. розкладаєте по полицях, та ще й не просто так, а з дотриманням правил естетики та доброго смаку. Це нічого, що на весь процес ви маєте тільки півгодини, ви просто не здатні зробити це не так досконально. Вам уже час іти займатися чимось іншим, і ви з останніх сил швидко дотираєте ще якісь флакони, або і взагалі залишаєте півшафи на підлозі до наступного разу.
Оце класичний випадок всім відомого перфекціонізму (доведеної до абсурду сумлінності). Для того, щоб настільки сумлінно зробити будь-яку роботу, доводиться докладати екстра зусиль. Що себе врешті-решт не виправдовує, бо результат не вартий затрачених на все це ресурсів: часу, енерґїї, та ін.
Та й до Такого Прибирання теж необхідно морально підготуватися, його не можна швиденько зробити, поки вариться суп.
А все, що вимагає від нас якихось особливих зусиль, ми підсвідомо відкладємо на потім. А прибирання --це проста буденна річ, якою слід займатися потрошки і регулярно, а найкраще взагалі поміж основними справами.
Висновок напрошується сам собою:
не доводьте ситуацію до гострої необхідності генерального прибирання--робіть щодня потрохи
не намагайтеся одразу навести ідеальний порядок, а зробіть рівно стільки, на скільки у вас зараз вистачає часу, енерґїї і бажання.
Ось саме такі прості правила перевертають прибирання і наведення ладу з голови на ноги. Якщо ви ще не чинили так, чому б не спробувати? А якщо пробували, то цікаво, як вам подобається більше. Мені цікава ваша думка.
Немає коментарів:
Дописати коментар