Мої вітання та про що цей блог.

Шановні друзі та інші поки що незнайомі люди!

У мережі існують величезна кількість різних блогів, якісь популярні, якісь латентні, якісь просто мертвонароджені--пописала людина і втомилася. Їх усіх різних стільки, що, мабуть, неможливо взагалі охопити всю цю незмірну величину. 
Я не знаю, якою буде доля цього блогу, це покаже час.
Але у цій моїй спробі вести блог я би хотіла у першу чергу для себе визначити мої конкретні приорітети, бо коли не знаєш, навіщо починаєш якусь справу, то і мотивація дуже швидко скінчається і справа перестає рухатися.
Тому перш, аніж починати викладати котиків і втикати розумні цитати, спробую хоч якось пунктирно описати що воно мало би бути і до чого.
Отож, почну.
Мабуть, найперше і найголовніше--це те, що тут будуть мої думки, мої вподобання і моє бачення речей. Звісно, що скільки думок, стільки і людей. Я не ставлю своєю метою ні з ким сперечатися і нікому доводити мою точку зору. Я хочу її озвучити найперше для себе, і крім цього почути однодумців і також опонентів. Тобто своїм і колективним розумом розібратися у тих темах, які мене цікавитимуть.
По-друге,  мені дуже хочеться почути голос україномовної аудиторії. Сьогодні цей голос такий слабенький, що іноді це доводить мене до розпачу. Бо стільки людей ховають свою україномовність, що аж ніяково стає. Я не проти жодної іншої мови, і буду рада спілкуванню з усіма, кого зможу зрозуміти. Але мене особливо зачіпає краса української і її самобутність. І мені природніше і приємніше спілкуватися саме цією мовою. Я починаю діалог українскьою, тож у матиму більше шансів, що отримаю відповідь тією ж мовою. 
І нарешті, про що цей блог?
Якщо коротко, то цей блог буде про мене і про мої пошуки впорядкованого життя. 
Ще з самого малечку мені не дуже пощастило з порядком. Якраз навпаки, то був постійний і системний безлад. Мене це хоча і дратувало, але тоді я не дуже в це вникала, бо то була справа дорослих, а я могла просто собі помріяти чи піти погратися--тобто чинила, які і більшість дітей. 
А коли почала самостійне життя, то дуже швидко зрозуміла, що якщо не брати кермо у свої руки, то дуже легко заїхати у канаву. У дрібницях і також в серйозних справах. І тут якраз і постало питання, як же ж таки навести в житті такий лад, щоб хоч якось керувати ситуацією, хоч у тому, що від мене прямо залежить. Ну, а після появи дітей це питання стало особливо гострим, бо тоді на мене лягла ще більша відповідальність, а часу стало менше. Тобто треба було діяти швидко і правильно. 
Сьогодні у нас з чоловіком троє дітей. Якби я не встигла виробити певних критерїїв порядку, то нас би точно чекав жах на вулиці Вязів. а так ми ще встигаємо подорожувати, приємно проводити час і досить таки непогано даємо раду нашим поточним справам. 
Зізнаюся, ми ще далекі від ідеалу, але вже ступили на шлях пошуку. Іншими словами, ми ще не академіки, але вже і не першокласники. І це втішає.
Ось тому, написавши усе це довге пояснення, мені тепер стало зрозуміло, про що, власне, я збираюся писати у цьому блозі.
Я писатиму про те, як ми пройшли ці перші етапи встановлення порядку, яких ґуль набили і чого навчилися. І також ділитимуся новими знахідками у цій царині, які, сподіваюся, у нас ще попереду. 
Ось така моя ідея на цей момент.
Сподіваюся, що знайдуться однодумці, які так само, як і ми, намагаються розібратися у цій темі. 
Ну, і взагалі, цікаво буде почути будь-які думки і отримати коментарі. 
На сьогодні усе. 
До зустрічі!