Пробую методику Марі Кондо. У пошуках "магії" порядку.

Я уже й не памятаю, коли востаннє писала у блог. Можна, звичайно, подивитися архіви, бо ж компютер не збреше, але навіщо? Все одно знаю, що востаннє писала дууууже давно, і що останніми тижнями був сильний затик.

Спершу не було навіть ідей. Всі вони злякалися, розбіглися і принишкли. Мабуть, просто не сміли висовуватися, поки не осіла емоційна піна.

Потім ідеї почали потроху виникати. Обережно, як, жучки, що спершу висовують з нірки свої вусики, щоб розвідати, що там назовні.
Якісь із них мені навіть вдалося зловити і записати.
Але не було такого відчуття, що я уже можу ось так просто відкрити Блогера і почати строчити рядки на клавіатурі.

Але сьогодні у мене невеличкий прорив, і я просто не можу про нього не написати.

Незвідані куточки Іспанії. Charcаs de Quesa.

Минулої неділі ми потрапили у місцину, де не було навіть телефонного звязку. Даремно я ходила туди-сюди, намагаючись зловити сигнал антени. Виявилося, то була марна справа, бо антен не було у чималому радіусі. Взагалі-то можна було би й здогадатися, зважаючи на нескінчену протяжність лісів--куди не глянь ліс, без жодного зайвого вкраплення: ані тобі сіл, ані доріг. Навіть жодної просіки (на радість гидким підпалювачам).  "Фоткай-фоткай, поки не спалили!" --підбадьорив мене чоловік.
Я, як оптиміст, не дуже звертаю увагу на такі коментарі, а намагаюся покайфувати від природи, а там таки було від чого кайфувати.

Цікаве хоббі для дитини. Наш домашній розсадник.

А тим часом у нашому  домашньому розсаднику зявилися перші пагінці. 

Найшвидшою виявилася чечевиця. Проросла буквально за 2 дні, і тепер щодня виростає ще на сантиметрик. Щоранку біжу дивитися, що там у розсаднику. За тиждень проклюнулися також перші квіточки, щоправда, їхні паростки поки що мікроскопічні, але вони є! 

Мак, квасоля, квітка "Райська Пташка", петунії та інше поки що не подають ознак проростання. Тому експеримент триває. 

Гірською стежкою навмання.

У мене в душі щось настирливо шкребе, коли діти проводять недільний ранок вдома. Ні, вони чудово собі граються, іноді шкода переривати їхні ігри якимись занудними рутинними справами на кшталт "ходіть обідати".

 Але як на мене, прогулянка--це святе. І саме на вихідних дуже хочеться розширити радіус наших звичних вилазок. Саме тому час від часу я намагаюся витягнути дітей у гори.

Ці екскурсії, як на мене мають 2 великих плюси:

• перший--діти рухаються і розвивають витривалість, 
•  і другий--можна з насолодою побуянити: покричати, пострибати та замазюкатися.

Відповідальність за речі, які ми впускаємо у наше життя.

Як би це не звучало парадоксально, але звільнитися від зайвих речей теж вимагає зусиль. 

Я вже не кажу про внутрішню боротьбу, яку переживаєш, відриваючи від себе колись улюблені речі або ті, у які гіпотетично можна вдихнути нове життя, дати їм новий шанс (майстрині і любителі хендмейду мене зрозуміють).

Непомітно, невпинно і наполегливо. Хто кого: ви непотріб чи непотріб вас?

Непотріб проникає у наше життя непомітно. Пролізає в усі щілини, забивається у шпарки, залежується у наших шафах, в компютері, на полицях. Він зависає прямо у нас перед носом--ось саме тут на вішалці! Накопичується у кишеньках гаманців, під ліжком, у закутках та закапелках і на найвидніших місцях--наприклад, на робочому столі!

Він осідає в нашій оселі невпинно--нещодавно потрібні речі сьогодні стають непотребом--просрочений рецепт, стара візитка, поламаний гребінець, минулорічний записник, діраві панчохи, злежані подушки…

“Домашня бібліотека”. На полиці чи в компютері?

Розбираючи купи непотребу, що за 8 років назбиралися у нашому гаражі, я дісталася до книжкових коробок, з якими теж потрібно щось вирішувати.

Якщо з речами  справа простіша, бо тут усе-таки вмикається почуття прагматизму (треба--не треба), то до книжок, як виявилося, не вдається підійти наскоком і відсортувати їх по таймеру.

Кожна книжка--це не просто склеєний палітуркою стос паперу і не тільки суто інформація. Це частинка світогляду, яку просто так не спакуєш у коробку і не залишиш під сміттєконтейнером із запискою “забирайте, людоньки, кому треба!”

Тому довелося сісти і подумати, що залишати, а що віддавати.

І ось так міркування привели мене до думки, що за останні 20 років місце паперової книжки у нашому житті непомітно змінилося. 

Руки чешуться неспроста.

Звільнення від непотребу 2.  
День 1. 

Уже деякий час відчуваю, що мене всередині щось муляє. Чешуться руки робити щось нове, але щось старе мене не пускає.

У такій незрозумілій ситуації, моє улюблене гасло: “звільнися від непотребу!”

І саме тому я й вирішила взятися до діла.

В принципі, воно і логічно, бо справді уже час закінчити розгрібання залежів, яке я почала більше року тому.  Помешкання  давно вже вдалося розчистити--осанна!-- але залишився ще гараж--цілих 25м2, завалених різними причандалями. Щоб ви зрозуміли драматичність ситуації--це гараж, у якому машина не поміщається.

13 пар шкарпеток під парасолькою.

Нарешті пішов дощ. Довгожданний. Після практично сухої іспанської зими це було просто чарівно. Навіть на свята дощу не було. Звичайно, всі ті, хто активно святкував, а також чисельні відпочивальники були в захваті. Але мені таки не вистачає дощу. Саме тому ледь завидівши мокру землю за вікном, я взяла парасольку і пішла надвір.

Зазвичай іспанці десь ховаються у такі негожі дні, тому це просто ідеальний момент для того, щоб пройтися крамницями і трохи скупитися.

Але для мене шопінг був простим приводом вийти з дому, бо скупилася я за якихось 10 хв, зате гуляла цілу годину.

Забуті скарби дитячої шафи.

Триває флешмоб "Весняний гардероб вашої дитини". 

І я не тільки веду його, а і сама приймаю участь. :)
Кілька днів тому, переглядаючи шафу моїх дівчат знайшла ось цю таку кофточку.

Дивлюся на неї, тихо балдію і майже проливаю невтішні сльози--навіть на Емму вона вже маленька. :(

Сподіваюся, що з цією кофточкою для мене назавжди закінчується період даремно витрачених грошей,  якісних речей, перетворених у залежі та інших розчарувань . 

І такою відбуває в добрі руки моєї сестри. (Добре, що хоч є кому віддати).

Саме над цим працюємо ми з дівчатами у нашому флешмобі.

Весняний і осінній гардероби. Три головні відмінності.

ВЕСНА-ЛІТО

Вам коли-небудь доводилося задумуватися, чому колекції одягу діляться на осінь-зиму і літо-весну? Можна ж було, наприклад, окремо розділити їх прямо на всі 4 сезони. Але це не так, тут все хитріше. Цікаво дізнатися, чому? Тоді давайте розбиратися.

Почнемо із зими і літа.  З ними все зрозуміло, бо погода ж різна. Ніхто не піде на пляж у шубі.

Але осінь і весна часто мають схожу погоду,  чому ж тоді дизайнери відносять їх до різних колекцій?

52е лютого. Де ж вона, та весна?

За вікном дивна погода, якщо зважати на дату у календарі. Можна сказати, погода зовсім не весняна. 

На вулицю зараз іти не дуже то й хочеться. Після довгих зимових місяців всі втомилися від зими, від холоду, від сірості, від того самого зимового одягу--важкого, обємного і  не дуже яскравого. 

Станом на 52е лютого можна констатувати факт, що весна чомусь вперто затримується цього року.

Але це сіре і сумне затишшя може у будья-який момент змінитися на раптове тепло, пташечок і настирливе сонце. 

Якщо у вас немає більш нагальних справ, то ви цілком можете скористатися цією міжсезонною паузою, щоб трохи навести  лад у шафах і підготуватися до зміни погоди.

Під пальмою у валянках.

Погода продовжує свої викрутаси. То тепло, то холодно, то знову припікає сонце. Деякі дні взагалі схожі на ультиматум--або починаєш готувати весняний одяг уже, або якогось найближчого дня опинишся під пальмою у валянках. Тобто хочеш-не хочеш, а час братися за весняний гардероб. 

Я почала з найпростішого--з речей мого сина. Для хлопчиків загалом легше підбирати одяг--і гардероб у них простіший, і менший за обємом, та й самі вони, представники чоловічої статі, в основному невибагливі. Звичайно, у всіх є свій пунктик, але мені, все одно набагато простіше домовитися з сином, аніж з дівчатами. Він точно не буде вимотувати жили з мами за колір панамки. 

Весняна шопінгова гарячка не за горами. Готові?

Весна уже настійливо стукається у двері. Ще тиждень-другий і неможливо буде далі ходити в теплому одязі. Сьогодні зранку я виразно відчула у повітрі весняну теплінь. А коли побачила перші парасолі на пляжі, то ледве не впала.

Коли сонце остаточно припече, люди одразу згадають, що треба ж скупляти футболки і шорти і цілими натовпами кинуться бігати по крамницях.

Зміна сезону--зміна гардеробу.

Погода вже остаточно дає сигнали скорого потепління. Сьогодні прохолодно і хмарно, ми ще в куртках, але такі дні, як вчора, коли несподівано починаєш плавитися під настирливим сонцем, нагадують, що скоро таких днів буде більшість, а тому час діставати весняний одяг.

Для мене зміна сезонів--це завжди зміна гардеробу, і не в сенсі того, що ми будемо вдягати, а в сенсі глобальної перестановки у шафах. 

Працюю "помідорами".

Працювати "помідорами"--це один прийом тайм менеджменту, який допомагає мені зосереджуватися на роботі, не заганяючи себе і не зливаючи час на всякі ліві справи.

Чим я завтра себе порадую?

Погода гидезна, діти хворіють, а значить, клопотів у мами по саму завязку. Я не тільки забула, що треба себе щодня чимось радувати, я взагалі не встигаю про це думати. А воно так завжди, про що не згадав, те і пропустив.

Ось так і порушується здоровий баланс між тим. що треба зробити, і тим, що робиш не конкретно для результату, а тому що приємно.

Тому я вирішила придумати для себе на завтра приємний план. Мій маленький особистий план на вечір--моя винагорода за насичений клопотами день.

Я сподіваюся, що приємне станеться і без мого втручання, само собою. Але на всяк випадок у мене вже є план Б. Лише на всяк випадок :)

Підтримуємо речі в порядку.

Як же ж непомітно псуються речі! Якщо це не якийсь там пилосос, що раптово наказав довго жити і поставив тебе у незручну необхідність іти купувати новий, то ми можемо взагалі не звертати увагу на подерті простирадла, пошкрябані сковорідки і відлуплені плінтуси. Поки річчю можна більш менш користуватия, то нам начебто однаково, в якому жалюгідному стані вона перебуває.

Саме тому я і люблю час від часу (а краще регулярно) проводити чистки у мене вдома.

Метушня

Метушня не вважається серйозною проблемою, але якщо її вчасно не зупинити, то вона може завдати людині чимало шкоди.

Хіба не було у вас такого, що бігаєш, як заведений, за все хапаєшся, а подивишся назад--нічого до ладу не зроблено. Тоді зявляється злість, розчарування і образа на життєві обставини. Звичайно, обставини бувають різними, але дещо залежить і від нас. Наприклад, ми можемо свідомо вибрати, як будемо діяти--послідовно чи непослідовно.

Далі тут: http://mom2mom.net/tajm-menedzhment/metushnya.html
‪#‎організованість‬ ‪#‎таймменеджмент‬ ‪#‎мама‬

Присмак прожитого дня

Сьогодні закінчую день з добрим присмаком. Ще є 3-4 години в запасі, але це вже мій бонус--можу займатися чим хочу і у приємному мені темпі, бо основне на сьогодні я зробила.
Що такого особливого? А нічого. Просто зробила маленьку справу по 3х основних напрямках, які для мене важливі на цьому етапі життя.
Не думала, що це дає таке глибоке відчуття спокою і душевного затишку.
А воно таки дає. :)

Лісова спаржа за 5 хв від міста.

Цього тижня погода видалась у нас не дуже. “Не дуже”, це таки умовно, бо температура не падала нижче 14 градусів. Але ми вже настільки відвикли від зимової прохолоди, що навіть зовсім незначне похолодання порозганяло людей по домівках і та інших теплих закутках.

Мабуть, тому цього тижня у нас не було гірської екскурсії. Але сьогодні, порпаючись у фотоапараті, я раптом згадала про чудову лісову спаржу, якої ми назбирали минулого тижня у ліску. 

Чому так важко досягти реальних змін в житті?

Якщо ви читаєте цю статтю, то я майже впевнена, що у вас, як і у багатьох людей є чимало чудових мрій, великих і малих бажань, цікавих ідей і просто банальних потреб. Кожна з них народжується у нашій свідомості з певним авансом енерґії на її здійснення, бо кожна бажання або прагнення--це така собі насінинка, у якій закладений великий потенціал для розвитку і зростання. 

Найголовніша проблема людей, які люблять зберігати непотріб.

http://mom2mom.net/domivka/poryadok-vdoma/najholovnisha-problema-lyudej-yaki-lyublyat-zberihaty-nepotrib.html

У гори з дітьми. Як мотивувати дитину дійти до кінця маршруту.

вид на долину з Мондувера

Після вчорашньої  екскурсії в нас іще залишилися сили і бажання сходити в гори ще раз. Мені точно хотілося, а діткам довелося нагадати, що там же залишився наш друг-камінчик...

Словом, ми пішли.

Я вибрала найвищу гору нашої околиці--Мондувер, але екстріму від цієї історії не чекайте, бо ми припаркувалися десь напівдороги до верхівки і піднімалися цивілізованим асфальтом.

Звідки зявляється відчуття, що наше життя стоїть на місці.

Це досить розповсюджена проблема серед жінок, особливо серед мам.
Якщо вам теж вона знайома, перегляньте коротке відео на цю тему і дізнайтеся, які 3 вміння можуть виправити ситуацію.

https://www.youtube.com/watch?v=LWyS_Ql1tOI
Для цього скопіюйте посилання і вставте його у стрічку браузера.

Як заманити дітей в гори. Секрети нашої суботньої екскурсії.

Вид згори фортеці на узбережжя

Останнім часом я дуже полюбила ходити в гори. Чим більше ходжу, тим більше класних маршрутів для себе відкриваю. Іноді просто дух захоплює, коли перед тобою відкривається новий краєвид. Особливо класно в горах зранку і ввечері.

Після чергового класного маршруту, я пробую брати з собою в гори дітей--туди, де простіше йти і де дуже класні місця--гарні стежки, якісь печери, мальовничі руїни, скелі….

Вони врешті йдуть зі мною, але спершу мені доводиться готувати їх морально до екскурсії, бо вдома залишається їхній улюблений телевізор, Плей Стейшн, Нінтендо та інші болячки сучасних діток. Самими квітками і краєвидами діток, на жаль,  в гори не затягнеш.

Чи може порядок в оселі змінити наше життя?

Якщо зупинити першу стрічну людину на вулиці і спитатися, що може змінити людині життя, то навряд чи хтось назве порядок. Великі гроші, переїзд, підвищення на роботі, народження дітей, шлюб, популярність...--оце справді важливі життєві події, а якийсь там порядок...Ні, порядок вважають занадто буденною річчю. 

Як звільнення від непотребу може перетворитися на самообман.

Час від часу усім нам доводиться викидати якісь зужиті речі, але є люди, які пішли іще далі--вони намагаються позбутися загалом зайвих речей. Вдома залишається тільки те, чим вони справді користуються, а також ті речі, які їм приємні. Всього іншого вони позбуваются замість того, щоб робити з нього довічний склад по кутках і на антресолі.

Якщо і ви також переконалися, що непотріб є баластом в нашому житті,  і сповнені рішучості беретеся до діла, все одно це ще не факт, що вам вдасться справді звільнитися від непотребу.

Рятівна рутина і постсвятковий синдром.

Рік уже почався і йще повним ходом. Як зібратися з думками і мобілізувати себе на ефективну роботу після святкового марафону? Як подолати внутрішню інерцію і почати нарешті щось робити?

Читайте нову статтю на цю тему 

http://mom2mom.net/tajm-menedzhment/rozporiadok-dnia/ryativna-rutyna-i-postsvyatkovyj-syndrom.html