Передріздвяна метушня.

Останні передріздвяні шкільні дні завжди сповнені метушні--то концерти, то колядки, то оцінки, то збори. Ще поміж усім цим всі активно одне одному щось дарують і вітають.
Це дуже приємна метушня, але і вона також втомлює, особливо, коли все це валиться на людину суцільним потоком, а так відбувається майже завжди, а у нас ще й у потрійній порції. :)

Різдвяний концерт хору "Veles y Vents"

Сиділа собі на концерті, слухала чудову музику і думала, що усе-таки без різдвяних пісень зимові свята не були би такими чарівними. А підбірка, яку цього року зібрав керівник хору, Санті Майораль, була просто бездоганною--асболютно всі до одної колядки мені сподобалися, і їхнє аранжування також. Усього 16 чудових творів--давніх і сучасних, англійських, іспанських, валенсійських, німецьких...навіть нашого "Щедрика" співали, правда із дуже кумедним іспанським текстом.
Я взагалі проти передчасних новорічних прикрас, і передчасного святкування, тому якось виключилася з різдвяної теми, хоча її у нас крутять уже десь тижнів 2, і тепер, коли вже свята близько, певний час не могла включитися назад, не було передсвяткового настрою. А тепер, після концерту, він нарешті зявився.
Хочеться готувати подарунки, надсилати привітання, запрошувати гостей і ходити гуляти святковим містом.
Усім, хто готується до свят, бажаю доброго настрою і цікавих ідей.

Хронічне недосипання. Як молодій мамі зменшити рівень стресу

Час від часу мені на очі потрапляють статті на тему “як батькам пережити перший рік догляду за дитиною”. Складається таке враження, щоперший рік дитини--це великий стрес для батьків, ледве чи не “місія, неможлива для виконання”.

Але чи в усіх батьків це відбувається саме так?

Мені довелося тривалий час спілкуватися з дуже різними родинами і купою молодих батьків. Мимоволі спостерігаєш за людьми і робиш якісь висновки. Я виразно бачу, що одні сімї переживають сильний стрес, а інші якось спокійніше справляються із щоденними труднощами, і здається, що батьківство для них більше задоволення, аніж виснажлива робота.

Такий незвичайний "Щедрик"

Памяті чудового Миколи Леонтовича присвячується.
Дякую, за той слід, який ти залишив у нашій культурі.
https://www.youtube.com/watch?v=JPDnjq9fTLw

Барселья--гірський маршрут для ледачих.

Барселья* була у нашому переліку "маст ду" ще з цього літа. Тоді ми з друзями записалися на нічний забіг по горах у пішоходній категорії. Ця невеличка гірка поблизу нашого містечка здивувала і зачарувала нас своїми краєвидами--небагатьма з тих у нашій місцевості, які ще дихають зеленню і свіжістю сосен. Тому ми вирішили ще раз на неї піднятися.

актуально для сучасний батьків.

Безліч ідей з того, як гарно і зручно облаштувати власну домівку.

Щойно натрапила на цікавий сайт і спішу поділитися посиланням.
На цьому сайті ви можете знайти різні цікаві і практичні ідеї з того, як зробити вашу домівку зручною і естетичною.
Це ціла скарбничка підказок для роздумів і натхнення.
Якісні зображення, практичні поради і дуже світлий, гарний настрій.
Якщо вам близька ця тема, подивіться, не пошкодуєте!

http://idei-dekoru.com/2015/11/13/%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%BD%D1%96-%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B8-%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE-%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%8F%D1%87/#comment-48

Найкраще планування для мами в декреті.

Коли чую, вираз, що мама у декреті “сидить”, це завжди викликає у мене іронічну посмішку, бо, чесно, ще не зустрічала жодної мами, яка би у цей час щасливо і безтурботно сиділа перед телевізором і лузала насіння. Якою би спокійною не була дитина, і як би не допомагав чоловік, все одно на мамині плечі лягають одразу кілька видів обовязків, з якими доводиться якось справлятися. І навіть, якщо до цього про планування ви чули хіба що у телевізійних серіалах, приходить якийсь момент, коли так чи інакше доводиться брати блокнот і ручку і починати рятувати потопаючого руками самого потопаючого, іншими словами-- самоорганізовуватися.

Деякі найпростіші критерії порядку вдома.

Шановні друзі, я уже багато чого писала про порядок, то там, то сям. І зараз, власне, мені хочеться зробити невеличкий підсумок і допомогти вам зробити таку собі самодіагностику вашої ситуації на тему порядку.

Розмірковуючи над цією темою, я залізла у нетрі інтернету і вирішила подивитися, що думають інші автори про порядок. Але, як не дивно, я шукала і шукала, але чіткої і структурованої інформації таки не змогла одразу знайти.  Тому, вибачайте, вже, але не маю іншого виходу, як покладатися виключно на моє власне бачення цієї теми. А коли знайду щось цікаве, то буду доповнювати сьогоднішній виклад новими деталями.

Отож, почнемо.

І для наочності зайдемо з кінця.

Така несподівана пилюка

Сьогодні була у дерматолога. Говорили про всяке різне, а тут у якомусь із поворотів розмови вона видала, що 80% пилюки у нашій оселі--це мертві клітини нашої шкіри.
Ну, на рахунок 80% я не впевнена, бо точно можу сказати, що мої діти відповідальні більш, аніж за 20% пилюки у нашій домівці.
Але про шкіру і її клітини--щось у цьому раціональне, безперечно, є.
Наприклад, коли зранку заправляєш постіль у сонячній кімнаті, то яскраво видно броунівський рух усіх цих пилинок над ліжком.
Як казала одна моя добра знайома, "лягаєш спати у чистій оселі, а прокидаєшся у брудній".
Отака, друзі справа. Цей процес невпинний. Прибрати нам ще і прибирати.

Мама-ложка, донька-ложка.

Моє мале півтижня хворіло і сиділо у мене під крильцем. Але часом їй ставало нудно і вона вилазила погратися. Дуже любить ляльок Монстер Хай, у них з Люсією ціла колекція цих милих потвор.

Але віднедавна Емма взалася гратися ложками. Іде на кухню, виймає всі ложки з шухляди і починає придумувати якусь історію. У неї є мама-ложка, у якої 7 діток. Паула--це найменша, вона ходить в басейн, Карлота--теж ходить в басейн, але іноді погано поводиться, і тоді її не беруть плавати. Імена усіх інших "діток" засекречені, але Емма їх активно повчає, годує, карає за погану поведінку і пробачає, ящо вони знов поводяться добре. А ще у них там є ложка-кролик.

Випробування на міцність. Спостереження.

Марафонський тиждень вийшов продуктивний, але нецензурні слова (подумки) таки були.

Тому, хоча результатом тижня я можу бути цілком задоволена, але, зізнаюсь, що постійне перевантаження--це не моє.  Можна спробувати виправдатися тим, що найменша дитина несподівано захворіла і півтижня просиділа вдома, але навіщо кривити душею?

Я взяла забагато всього в роботу, а це створює забагато стресу. 

Тому поки що частину навчання я ставлю на паузу.

Недільний ранок у горах. Каррікола релоудед.

Не знаю, чим таким мені сподобалася ця Каррікола, але таки вона мене причарувала. І це при тому, що у сільці цьому усього, як то кажуть, 20 хат. Але люди там, вочевидь, мають креативну вдачу, і різні цікавинки, як я вже розповідала, зустрічаються буквально на кожному кроці.  А ще мені подобаються гори у цій місцевості, бо вони дихають свіжістю від буйної зелені, яка обгортає людину з усіх боків. Поблизу нас, взагалі-то більше лисих гір з кущиками і кактусами. А коло Карріколи--дерева, кущі, квіти і всяка різна трава.
Словом, я вирішила повторити екскурсію.
Сьогодні ми приїхали туди раніше, людей було менше, але прогулянка вийшла ще цікавішою, аніж минулого тижня.
Почну з того, що сьогодні ми пішли іншою стежкою, вона мала більше чудових краєвидів, і окремо ще й оглядовий майданчик з видом на саму арабську вежу. І цієї гори також чудово було видно і ту стежку, що веде до вежі, і всю долину Альбайда.
Давно вже я не зустрічала такої приємної і легкої догори в горах--ти наче і на природі, але не втрачаєш комфорту.

Про одну цікаву книжку

Сьогодні у мене невеличка радість. Почуваюся, як рибалка. який виловив довгожданну рибку. Щоправда, наразі це не рибка, а книжка, яка зовсім незаслужено покривається пилюкою у нашій міській бібліотеці. Чому вона досі не належить до сузіря бестселерів у цій темі, для мене залишається загадкою. Я гадаю, що ця книжка залишилася непоміченою через те, що її вчасно не розпіарили. Утакому разі мені доведеться сказати про неї кілька вдячних слів. Отож, презентую:

Дельфіна Леон "Домівка як підприємство"
 (оригінальну назву див на фотографїї)

- Сара, уборка квартирьі все-таки ущемляет мое мужское достоинство!... 
- Мойша, я тебя прошу!.. делай таки ето руками... 

Прибирання "для свекрухи"

Відчуваю, що ця назва може вам не сподобатися, але суть, напевне, не в назві, а у тому, що такий тип прибирання існує, а раз існує, то давайте спробуємо розібратися, що воно таке і чи є від нього якась користь.

Взагалі-то цей термін  я придумала не сама, а почула від моєї іспанської подруги. У той час я доглядала за третім немовлям, і мені було реально важко. Але  й не хотілося  почуватися гидко за те, що я чогось ще там не встигаю. Взагалі-то, щоб ви зрозуміли, моя подруга з тих людей, у якої журнальна чистота вдома. Тобто можеш сміливо приходити до неї з фотоапаратом і робити репортаж про суперпорядок у будь-яку годину дня і ночі. Тому почути від неї про прибирання “для свекрухи”  для мене було легким шоком. Але я вирішила не страждати з цього приводу, а просто пристосовуватися до обставин. Що поробиш? На кожному етапі життя є свої тонкощі.

Ну, а тепер про саме прибирання "для свекрухи".

Продуктивність 2 в 1му і невеличкий бонус на кінець дня.

Ну, що? Перший день тритижневого марафону пройшов досить вдало. Не все встигла зробити з запланованого--підвисла 1 справа. Завтра буду виправлятися. Зранку було трохи напружено, але, думаю,то більше через хвилювання, щоб усе вийшло добре.

Домашні справи всі поробилися поміж основними справами. Так що ура!

Несподівано згадала про прийом 2 в 1му, навіть не те, що згадала, якось само звідкись із підсвідомості випливло.

Поки дослухала конференцію, помила вікно. Ось так просто в навушниках. А коли робили уроки з малою, вона читала, а я, захопившись процесом, помила вікно ще й у неї в кімнаті.

Це не перше моє знайомство з прийомом 2 в 1му. Він таки працює бездоганно, але тільки за певних умов:

одночасно МОЖНА  робити 2 справи,  але одна з них має бути механічною (прасувати, чистити овочі, щось таке підшивати…), тобто такою, що не потребує великої уваги і продумування.

Випробування на міцність.

Відсьогодні в мене починається тритижневий інтенсив. Працюватиму і вчитимусь. І матиму значно менше вільного часу.

Трохи сумнівалась, чи варто брати в роботу стільки всього одночасно. Але, як завжди, хочеться встигнути все, тим більше, коли трапляються такі цікаві пропозицїї.

Але, з іншого боку, думаю, що так і краще. Якраз матиму чудову нагоду випробувати мою систему ведення домашніх справ на міцність. Можливі три варіанти:

-у найгіршому буде хаос, метушня, нерви і нецензурні слова (подумки, звичайно!)

-можливо, також, що робота і навчання заберуть весь час, а домашні справи почнуть провисати (ну, занадто сильно вони провиснути не повинні, я думаю)

-у оптимальному варіанті на все має знайтися час і сили, а по завершенні оцих трьох тижнів я буду настільки нормальна, що не доведеться брати тайм-аут на довший відпочинок.

Ну, якось так. Мені вже й самій цікаво, як то воно буде.

Каррікола--наша недільна екскурсія

Каррікола (Валенсія, Іспанія)

Пастка сумлінних: 2 помилки, які рішуче відбивають охоту до хатньої роботи.

Ці 2 помилочки, про які мені хочеться розповісти сьогодні, у понятті багатьох людей взагалі не сприймаються як  помилкові, а якраз навпаки вважаються дуже позитивною і правильною поведінкою. Скільки себе памятаю, нас так учили в школі, повчали вдома і взагалі усякими можливими способами вбивали нам в голови, що тільки і тільки так треба чинити.

Причому, я би не сказала, що насправді люди  з охотою саме так і чинять. Якраз тут і починаються труднощі, бо ці принципи абсолютно нежиттєві. Вони не допомагають, а навпаки заважають нам діяти. Ми нічого не розуміємо, і вважаємо себе винними за те, що в нас погано виходить їх дотримуватися. І, як не дивно,  навіть не наважуємося подумати, що це не ми такі недотепи, а правила трохи не того.

Ну, а тепер по порядку про кожне з цих правил.

Антикульт речей

Кузьма казав: 
"Яка різниця, скільки років твоїм кедам, якщо ти ходиш в них по Парижу?"

Ось іще класний анекдот до теми: 

--Ого! Ти потратив всю зарплатню на подорож!!!
--Ого! А ти потратив усе життя на машину в кредит та  іпотеку!!!


Цікаво, а взагалі-то можна якось без крайнощів?

Яка доріжка веде до порядку і коли цей процес стає занудним.

Доброго дня, шановні друзі!

Раз я уже заявила у цьому блозі тему про порядок, то, напевне, саме час трохи поміркувати, що це, власне, таке, щоб у вас не склалося враження, що це щось занудне і нецікаве.

Взагалі-то слово це "порядок" таки має цей нуднуватий відтінок, де правди діти. Особисто в мене воно викликає трохи асоціацій із Фрекен Бок (нянькою Малюка з "Карлсона"), і ще з деякими невеселими особами з мого дитинства, переважно виховательками і вчительками--персонажі, погодьтеся, зовсім не "cool", а скоріше таки навпаки. Проте заодно згадується й Меррі Поппінс, і тут уже важко однозначно зарахувати цю панночку в зануди. 

Нові рутини.

Трохи шкода полишати уже встановлені і звичні рутини. Особливо зараз, коли я вже встигла до них звикнути і розслабитися. 
Але зараз діти на повний день у школі, і у мами нові обовязки, плани і нові приємні заняття. А ще намір усе це встигати. 
Хоча основне не змінилося, але ранковий час треба точно перепланувати. Додати дечого у вечірній час і підтягнути вихідні. 
Наче і морока, зате, коли все устаканиться, має бути круто! Принаймні, якраз на це і сподіваюся ;)

Мої вітання та про що цей блог.

Шановні друзі та інші поки що незнайомі люди!

У мережі існують величезна кількість різних блогів, якісь популярні, якісь латентні, якісь просто мертвонароджені--пописала людина і втомилася. Їх усіх різних стільки, що, мабуть, неможливо взагалі охопити всю цю незмірну величину. 
Я не знаю, якою буде доля цього блогу, це покаже час.
Але у цій моїй спробі вести блог я би хотіла у першу чергу для себе визначити мої конкретні приорітети, бо коли не знаєш, навіщо починаєш якусь справу, то і мотивація дуже швидко скінчається і справа перестає рухатися.
Тому перш, аніж починати викладати котиків і втикати розумні цитати, спробую хоч якось пунктирно описати що воно мало би бути і до чого.
Отож, почну.
Мабуть, найперше і найголовніше--це те, що тут будуть мої думки, мої вподобання і моє бачення речей. Звісно, що скільки думок, стільки і людей. Я не ставлю своєю метою ні з ким сперечатися і нікому доводити мою точку зору. Я хочу її озвучити найперше для себе, і крім цього почути однодумців і також опонентів. Тобто своїм і колективним розумом розібратися у тих темах, які мене цікавитимуть.
По-друге,  мені дуже хочеться почути голос україномовної аудиторії. Сьогодні цей голос такий слабенький, що іноді це доводить мене до розпачу. Бо стільки людей ховають свою україномовність, що аж ніяково стає. Я не проти жодної іншої мови, і буду рада спілкуванню з усіма, кого зможу зрозуміти. Але мене особливо зачіпає краса української і її самобутність. І мені природніше і приємніше спілкуватися саме цією мовою. Я починаю діалог українскьою, тож у матиму більше шансів, що отримаю відповідь тією ж мовою. 
І нарешті, про що цей блог?
Якщо коротко, то цей блог буде про мене і про мої пошуки впорядкованого життя. 
Ще з самого малечку мені не дуже пощастило з порядком. Якраз навпаки, то був постійний і системний безлад. Мене це хоча і дратувало, але тоді я не дуже в це вникала, бо то була справа дорослих, а я могла просто собі помріяти чи піти погратися--тобто чинила, які і більшість дітей. 
А коли почала самостійне життя, то дуже швидко зрозуміла, що якщо не брати кермо у свої руки, то дуже легко заїхати у канаву. У дрібницях і також в серйозних справах. І тут якраз і постало питання, як же ж таки навести в житті такий лад, щоб хоч якось керувати ситуацією, хоч у тому, що від мене прямо залежить. Ну, а після появи дітей це питання стало особливо гострим, бо тоді на мене лягла ще більша відповідальність, а часу стало менше. Тобто треба було діяти швидко і правильно. 
Сьогодні у нас з чоловіком троє дітей. Якби я не встигла виробити певних критерїїв порядку, то нас би точно чекав жах на вулиці Вязів. а так ми ще встигаємо подорожувати, приємно проводити час і досить таки непогано даємо раду нашим поточним справам. 
Зізнаюся, ми ще далекі від ідеалу, але вже ступили на шлях пошуку. Іншими словами, ми ще не академіки, але вже і не першокласники. І це втішає.
Ось тому, написавши усе це довге пояснення, мені тепер стало зрозуміло, про що, власне, я збираюся писати у цьому блозі.
Я писатиму про те, як ми пройшли ці перші етапи встановлення порядку, яких ґуль набили і чого навчилися. І також ділитимуся новими знахідками у цій царині, які, сподіваюся, у нас ще попереду. 
Ось така моя ідея на цей момент.
Сподіваюся, що знайдуться однодумці, які так само, як і ми, намагаються розібратися у цій темі. 
Ну, і взагалі, цікаво буде почути будь-які думки і отримати коментарі. 
На сьогодні усе. 
До зустрічі!